Вона більше не поспішає.
Не змагається, не хапається за слова, які не резонують із душею.
Вона не переконує, не пояснює, не рятує тих, хто не хоче бути врятованим.
Вона перестала доводити, що варта.
Тому що відчула — вона вже є.
Присутність. Світло. Простір.
Її тиша більше не про втечу.
Її мовчання — це храм, у якому вона вперше зустріла себе справжню.
Її не треба розуміти.
Не треба мати для неї пояснень, етикеток, ролей.
Бо вона — не роль.
Вона — джерело.
І сьогодні вона не йде.
Вона лишається.
Там, де є дихання. Де є тіло. Де є вона.
🕊 Якщо цей текст торкнувся Тебе — залиш мені знак.
🫶 А якщо хочеш глибше — чекаю Тебе в Крамниці жіночої глибини з текстами, які лікують.